Конопля марихуана Конопля Bruce Banner Мариинск

Блин, ребятки, я вам расскажу нереально жаркую историю, как я купила шишки марихуаны и потом попала на битву экстрасенсов. Пацаны, вы готовы к головокружительному приключению? Тогда держите мою историю, это будет бомба!

Начну я с того, что запарилась искала закладки. Давно уже хотела попробовать то самое дерьмо – марихуану. Говорят, она отличная, чтобы вбиться в релакс, приколоться на полную катушку. Так что я смело начала лазить по инету, находить своих дистрибов. Активно чиллила на спец-форумах, спрашивала народ, где брать. Но, блин, все молчали, как крысы в бульбуляторе.

Но я филигранным чутьем русского наркомана вычислила одного тилигента, который вообще был связан с этим делом. Назовем его Джонни Закладкой – ведь он мне помог найти закладки. Ладно шутки в сторону, Джонни был неплохим типом, всегда помогал молодежи в таких делах. Так что побежала, застолбила у него четыре грама шишек. Весы, блин, не забудь взять, я с собой они всегда – мало ли грамм там забыли.

Чалдоним по городу, чувствуя себя самой крутой, вдыхая запах марихуаны. Федя? Не, это не его территория. Федя, это амфетамин, полный разгон. Хотя я и не отказалась бы от черного, от героина нафиг. Но я решила пока что остановиться на марихуане, только попробовать и оценить действие халлюциногенов.

И вот однажды, уже хорошо припрятав свои шишечки в закромах, я узнала о битве экстрасенсов. Звучит заманчиво, верно? Вот и я так подумала!

Была я одним из участников, и продохнуть такую шару тоже хотелось. Но, карась, сама до конца не понимала, в чем прикол. Нужно было придумать голку, чтобы всех шарить и шмякнуть всех конкурентов. Все нехило дрочили, чтобы развить свои дары. Но я была уверена в своих силых!

Имя	Сила	Интуиция	Энергетика
Наркоманка	999	777	888
Кристина Хвостова	666	555	444
Саня Паравозик	555	333	222
Катя Марсельская	444	111	666
Жора Лысый	777	222	333

Наконец день битвы настал! Быть или не быть! Я еще раз перебрала свои шишки, хорошо закопала свои страшные секреты галлюциногенов в себе, и пошла в атаку! Первый раунд: Я сразу чувствовала энергетику всех участников, словно летала вокруг них. Начала грохнуть всех своей силой и интуицией. Кристина Хвостова смотрела на меня с ужасом, когда я угадала, где она спрятала свои черные закамуфлированные силы. Саня Паравозик сходил с ума, когда я предрекла место, где он спрятал свои грязные тайны. Катя Марсельская вообще понятия не имела, что я чалдоню на силе и энергии. Гордилась я своими достижениями, пока не пришел Жора Лысый. Второй раунд: Этот тип был на красной позиции, знал он, как меня развести на галлюцинации. Грохнул он меня, карась! Мои силы иссякли, я бзикнулась, словно упала с небес. Поняла, что надо как-то вытягиваться. Проще сказать - надо брать пару допки! В итоге Жора Лысый выиграл этот раунд, а я ползла по полу, трясущаяся биомасса. Продолжение следует...

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...